Я хочу поважати нового президента - хто ним стане?

Після зауваження одного товариша, про те що я мочу прохідного Шоколадного зайця, розповсюджуючи на нього компромат, з'явилось бажання написати невеличку записку про кандидатів в президенти і чому я голосуватиму за Ольгу Богомолець. Тому що мені байдуже на прохідність, якщо виберуть когось зі старих клоунів, то в цій країні нічого ще не зміниться років з 10.

Отже почну з простого і очевидного - ідеального кандидата в президенти не існує. Всі мають свої плюси та мінуси. Наш список кандидатів, від слабших до сильніших, на сьогоднішній момент є цілих 23 штуки.
Поділю їх умовно на кілька груп, мені так простіше, їх описувати. Це моя карта світу і це не обов'язково ваша територія:
Олександр Клименко, Василь Куйбіда, Михайло Добкін, Наталія Королевська, Олег Царьов, Петро Симоненко, Вадим Рабінович, Ренат Кузьмін,  Юрій Бойко - соррі, в сортах лайна не розбираюсь, за цими людьми давно плаче тюрма, на президента ну ніяк не тягнуть.

Василь Цушко, Андрій Гриненко, Володимир Саранов, Микола Маломуж - поняття не маю чим вони можуть бути корисні на посаді, на яку претендують. Вилізли перед самими виборами

Олег Ляшко, Олег Тягнибок - непогані клоуни, які вміють здіймати бурі в стакані

Отже залишилось кілька постатей, про які можна написати

Дмитро Ярош -  хоча він відіграли дуже важливу роль в революції, але то "жеброта", людина яка нічого не заробила за рік і при цьому їздить на шкоді октавія... дивна людина, до неї виникає багато запитань. Крадіжка авто януковича і крім того те як зараз поводяться бійці правого сектору, вселяє мало надій про порядок в країні у майбутньому.

Сергій Тігіпко, Валерій Коновалюк - два сапога пара, як на мене це одні з дуже не багатьох, хто вміє думати в партії регіонів, але блін - ПР - це партія вбивць, і кров на їхніх руках теж.

Анатолій Гриценко - дуже класний дядько, я голосував за нього, але він ніфіга не дипломат, це автономний висококласний спеціаліст - дали задачу - отримали результат. Було б класно побачити його в майбутньому уряді.

Юлія Тимошенко - політичний фрістайлер дуже високого класу, вміє осідлати практично будь-яку політичну хвилю, вона вже всіх втомила своїми викрутасами, побрехеньками, та театром.
Вона ще має якийсь рейтинг,  тому що дуже розкручена, вміє гарно всім співчувати і може пояснити абсолютно все.

І тепер фіналісти, думаю це реальні двоє людей які змагатимуться: Петро Порошенко та Ольга Богомолець.

Не так давно я відвідував курси по теорії брехні, і там прийшов інсайт - не важливо що людина каже, взагалі байдуже чи людина говорить правду чи бреше - це її вибір. мені важливо, що людина робить. Більше того, чим далі тим більше я оцінюю людей лише по тому що вони роблять, бо вчинки розкривають суть людини, а не гори слів, за якими люди ховаються. Дякую за це одній з своїх бабусь, яка вразила мене фразою: ".. я буду голосувати за Яценюка, бо він гарно говорить". Це мабуть іде від того що в нашій надзвичайній країні море людей які багато говорять, але так мало з них роблять щось дійсно важливе. Люди які вірять політикам на слово часто попадають в пастку не виконаних обіцянок, і люди наївно вірять, що ці політикани виконають свої обіцянки на наступний день, місяць, рік, термін..

Всі складні речі прості - в мене є прості індикатори оцінки всіх без винятків кандидатів:
1. програма кандидата в президенти
Петро Порошенко - Більше 4 (ЧОТИРЬОХ) сторінок високопарних абстракцій.. про гори слів я писав чуть вище. як ви собі уявляєте що людина буде втілювати в життя 4 сторінки тексту, при тому що він працював в уряді попередньої влади, я не пам'ятаю жодного прориву по якомусь з пунктів його програми, якого б він добився. В нього влада в руках була і раніше, але це призводило до сумнівних оборудок і власного збагачення (можна пошукати як виросли його статки за останні кілька років)

Ольга Богомолець - 9 цілком реальних конкретних зобов'язань, які на мою думку їй під силу. цілком достатньо для початку.

2. Минулі вчинки людини
П. Порошенко - де він тільки бідака не лизав. Ця людина була в купі партій, з ним пов'язаний цілий ряд скандалів, співпраця з Медведчуком, ПР, один з тих хто завалив перемогу помаранчевої команди. При цьому успішний бізнесмен, це не забрати. Веде закулісні переговори з Фірташом. Співпрацював з ПР до самого майдану. Далі почав підтримувати майдан, а його 5 канал формував прекрасну картинку успішного політика.  - вбийте мене, але не вірю, що він змінить систему - він сам є її представником.

О. Богомолець - має теж свій бізнес, багата людина, теж професіонал в своїй справі, організувала клініки. Веде лекції, виступає на конференціях, проводить благодійні акції. Вдало організувала мед службу майдану. Вона робить речі, які зберігають життя людям. Вміє координувати людей і працювати на благо інших. При пропозиції взяти участь в новому уряді  заявила, що без проблем, але робимо повний аудит - її злякались, як і інших чесних людей.

3. Чим ця людина може бути цінна
П.Порошенко - людина з великими брудними плямами в біографії, не може розпрощатисся з минулим життям. те як теперішні Яценюки, Турчинови та й інший зброд швиденько знайшов з ним спільну мову, то ця вся система далі працюватиме на особистісне збагачення, не розумію, які якісні реформи для людей він зможе провести. Домовиться з олігархами, введе якісь нові мита коли йому буде зручно. Його знають в світі. Тобто середньо статистичному українцю, буде паралельно чи там Порошенко, чи там Тимошенко чи там ще якийсь -енко.

О.Богомолець - чесна людина, яка гуртує біля себе людей, не боїться звернутися до професіоналів за порадою. Набирає команду з людей, які готові працювати на благо країни.
Вона повернута обличчям до людей і чує що вони говорять. Корелює свої вчинки відповідно. Такого президента не соромно бачити на конференції, міжнародній зустрічі. Наступить на горло старій системі, вона не є її учасником. Чесно кажучи не бачив жодних доказів її неадеквату, хабарництва, чи інших злочинів. Навколо неї об'єднаються люди всієї країни, бо вона не є олігархом - це одне з найважливіших моментів зараз. І є надія, що підбір команди буде по професійних критеріях.

Отже підсумую щоб я, думаю як і багато українців, хочу бачити у владі людей без заплямованої репутації, які можуть і хочуть працювати для України. Які хочуть розбудовувати цю державу, а не займатися темними справами і розпилом державних грошей. Я хочу бачити нових людей, які готові об'єднуватись для виконання життєво-необхідних цілей. І так я хочу мати президента, який нарешті дозволить мати людям зброю.

Від деяких своїх друзів я чую сумніви - ну вона якась не то, в неї не має досвіду в політиці... тощо. Але блін, народ, не знаю як ви, але кожну нову роботу я шукаю таку, де я не є компетентний - це ж цікаво навчитись нового, створити успішні і правильні процеси. В нести щось нове в розвиток свій та оточуючих. Ольга Богомолець, це те що нам зараз потрібно - свіжий чистий життєдайний подих для нашої оживаючої країни.

Слава Україні!

П.С. Я вважаю за правильним розміщати як позитивні так і негативні новини, факти з біографії про кожного кандидата. І якщо людина чинить зло, то я порушуватиму свою особисту конституцію, якщо не публікуватиму всю інформацію. Підтримувати і помагати варто тільки достойним.

Отримання короткострокової візи в Австрію через візовий центр

Алгоритм

1. Зайти на сайт візового центру http://www.austriavisa-ua.com/shortstay.html
2. Вибрати тип візи
3. Зайти на сторінку певного типу візи(робив службову - відрядження)
4. Відкрити список необхідних документів на службову візу
http://www.austriavisa-ua.com/business_docreq.html
Зібравши всі документи, всі офіційні перекласти на німецьку(може англ.)
- актуальний закордонний паспорт + копію старого з шенгенськими візами за 3 останні роки
- заповнена анкета на візу латинськими літерами
- дві фото 35*45 - НОВІ - перевіряють, не старші 6 місяців
- страхівка мін 30000Є
- запрошення від організації(в ідеалі з покриттям затрат) до якої їдеться
- для ПП - копія свідоцтва та реєстрації ПП перекладені на нім.
- підтвердження про фінансове забезпечення(довідка з банку про стан рахунку)

Додатково бажано
- довідка з податкової про прибуток для ПП за останіні 2-3 квартали
- бронювання готелю
- якщо автомобілем їхати, то копію посвідчення водія та техпаспорта + зелена карта
якщо іншим транспортом бажана резервація квитків
- копія всіх сторінок внутрішнього паспорта

ВСІ ДОКУМЕНТИ КОПІЇ ЯКИХ ПОДАЮТЬСЯ ПОТРІБНО З СОБОЮ ПРИ ПОДАЧІ ПОКАЗАТИ ОРИГІНАЛИ.

5. Зареєструватися на здачу документів http://www.austriavisa-ua.com/sheduleanappointment.html
6. Прийти у візовий центр, звірити документи
7. Оплатити в банку послуги
- візового центру 255 грн
- вартість візи - 339,5 грн на момент подачі.
8. занести квитанцію і документи у візовий центр - здати
9. отримати паспорт за 5-7 днів - часто календарних.

Як каже народна мудрість чим більше якісного паперу, тим чистіша попа.

Розвиток сучасної людини або як вирватись з пастки?!

Фото Андрій Кищун

Я часто беру участь у курсах, трейнінгах та майстер класах для саморозвитку. Я не бачив системи в цьому, просто була цікава можливість, тема – пішов і повчився. Так тривало досить довго. Моє бачення світу розширилось - він перестав бути білим чи чорним, в ньому з'явилось чимало півтонів. Зі мною потроху почали траплятися випадкові невипадковості: спочатку я став волонтером в німецької благодійної організації “Care In Action”, під егідою якої ми проводили різноманітні програми в сиротинцях, зокрема навчальні, згодом потрапив на 2 денний трейнінг Слави Панкратова та Олександра Орлова, в результаті якого почав задумуватися над тим куди я іду в плані роботи і свого життя. І останнім цвяхом в могилу мого минулого світосприйняття стало навчання на Аналітика-Експерта в Інституті Аналітики та Експертизи (Львів). В результаті цього навчання та попередніх мої зусиль, на 30 році свого життя я нарешті усвідомив і вибудував собі схему,- що я хочу і що робитиму далі. Я зрозумів що я є частиною великої системи, але водночас я є важливим елементом мікросвітів. Всі наступні кроки ще не цілком зрозумілі, але я принаймі маю план на рік життя: мені вдалося побачити чого я хочу досягти в майбутньому; цілі самовдосконалення стали чіткішими, вдалося прибрати хаос і рухатись в тому напрямку, який цікавий мені. Звичайно, на цьому шляху я відчуваю супротив різних людей, які чомусь вважають, що я їм винний свій час чи протидію і не розуміння тих, кому не зрозуміле моє постійне прагнення пізнавати нове. Але в принципі мова не про те, найцікавішим є те, що завдяки викладачам з курсів аналітиків-експертів я в прямому сенсі «роззув очі». Просто зрозумів, що треба постійно вчитися, потрібно міняти спочатку себе і в першу чергу допомагати тим, хто тебе про це попросив. Є такий відомий анекдот: Чи можна зайнятись сексом на Площі Ринок у Львові? Ні, замучать порадами! Чомусь люди завжди знають як зробити добре іншим, як щось виправити, що правильно, а що неправильно роблять люди навколо. Але парадокс в тому, що ці особи  нічого не роблять для себе, для своїх дітей, для того щоб стати кращим. Приклад: гуляю з собакою, крики: ваша собака тут ходить гадить, скоро не буде де з дітьми гуляти. Після того як пішли ці мамаші до дому, залишились на землі бички, пляшки з під пива, обгортки від цукерок, брудні памперси - все це просто прекрасний приклад для дітей. Хто гадить насправді, мені, не дуже розуміло. Відсутність поваги до навколишніх людей та самих себе - це проблема №1 сучасного українського суспільства. Хоча, як на мене, це проблема не тільки нашого суспільства, тенденції деградації є у всьому світі. Просто держави, які досягли успіху в економічному розвитку, побудові демократичного суспільства та мирного співіснування з сусідами мають більший запас міцності. Поки їх справи дійдуть до такого стану як в нас, або і не дійдуть, вони адаптуються до нових реалій. Причому, друге більш ймовірне.
            А все має початок свій з народження, виховання, прикладу, який дають батьки своїм дітям. Весь життєвий цикл людський – це постійне навчання. Людина не вчиться хіба уві сні, постійно приямаються рішення – людина робить вибір що робити тут і зараз, сьогодні, через Х часу. Навіть цю статтю ви читаєте, тому що зробили вибір приділити їй кілька хвилин уваги.
            Прагнення людини вчитися думати, мріяти, любити світ – це речі які життєво необхідні в наш не легкий час, але жодна державна система не буде вас цьому вчити. Більше того, досі, в більшості шкіл та університетів з вас будуть робити слухняну біомасу, навчання йтиме по шаблону, після закінчення ви маєте добре влаштуватися, добре працювати і мріяти в правильному напрямку: про новий телевізор, годинник, машину... ряд можна продовжити, наберете кредитів і будете прив'язані до робочого місця і як смерті боятися звільнення.
            Ця чудова система з викривленим напрямком розвитку громадян вправно працює. Мабуть тільки лінивий не звинувачували у всьому спочатку Кравчука, потім Кучму, Юльку, Ющенка, Януковича, Табачника і ще багато кого, прізвищ може бути чимало, але хіба внесе це якийсь конструктив, чи може вирішило проблему??? Насправді, це дуже зручна позиція, і вона характерна для нашої ментальності: Всі винні крім мене. Моя дитина найкраща, а всі інші нездари. Цей спосіб мислення дозволяє ігнорувати особисті промахи, а спихати все на зовнішні обставини, цим самим вирощуючи безініціативних, товстолобих, апатичних індивідів якими зручно та легко керувати. Ба диво, навіть є вже готова зграйка клоунів з годинниками від 30000 у.о і черевиками зі шкіри рідкісних тварин, які із задоволеням порулять такою біомасою. А все починається не з роботи, друзів, не з університету, не зі школи, а як це не дивно звучало б, з колиски.
Вже є чимало досліджень з дитячої психології, і вчені вважають, що фундамент дитячої психіки вибудовується до 2-3 років, перший поверх до 6-7 років, а далі вже ідуть просто надбудови різної кривизни та краси. Питання для роздумів від Михайла Пелехатого, директора інститути НЛП, Москва, «Чому для ношення зброї потрібно пройти перевірку в психолога, а для народження дітей ні?». Діти вбирають все як губки і перше з чого вони вчаться, це вчинки їх батьків. Батьки - це перші люди, які можуть привити бажання вчитися та вдосконалюватися чи похоронити життєво-пізнавальні стратегії, показати, що варто робити, а що ні. Приклади:
- Гуляю з собакою, в 65-75% випадках батьки кажуть «То велика ґава, не підходь вона тебе вкусить», «Стій тебе зараз вкусить собака» - дитині змалечку вселяється страх перед собаками, як відомо, заляканою людиною легше маніпулювати.
- Дитина їсть, в неї є своє відчуття ситості. Дитина наїлась і більше не хоче. Батьки заставляють їсти за тата, за маму, за брата за ше когось, цим самим порушуючи відчуття дитини. Дитина вчиться, що інші люди знають краще за неї, що їй потрібно, навязується чужа думка. Пиятики з друзями, фрази на кшталт «Ти мене поважаєш?» тоді мають зміст для такої особистості.
- Дитина впала на вулиці, мамаші підбігають підхоплюють дитину і ше луплять, зі словами «а я тобі казала, що б ти не бігав₴» - вселяється страх, і показує хто сильніший той і правий – надзвичайно корисні життєві стратегії. А в розвинутих Європейських країнах батьки б вже сіли втюрму за один такий вчинок.
Це лише кілька прикладів, але такого добра чимало і все воно відкладається в памяті дитини. Після десятків таких випадків, дитина буде боятись не тільки собак а й інших тварин, не намагатиметься винайти щось нове і цікаве, а діяти чітко по навязаному шаблону, дитина боятиметься робити щось сама. Все починається з дому. Коли дитина виросла і нічим не займається, ходить по барах-ресторанах, ніхто не збирається співставити це з тим, з чого все почалося: винний комп’ютер, міністр, погана компанія, ну ви зрозуміли і так далі.
Наступний момент, який вбиває чимало проактивних та цікавих дітей – школа, а потім й університет. Ця система вже себе вичерпала, але нічого принципово нового ще не придумали. Одна з причин в тому, що люди, які керують освітою та у владі, всіляко гальмують зміни,- тупими людьми легше керувати. В цивілізованому світі зміни вже впроваджують і намагаються піднастроїти особливо вищу освіту, урізноманітнити новітніми курсами та запрошенням світил світового рівня на лекції. В нас аби стороння людина провела лекцію в Університеті треба оформити купу паперу і надіслати до Києва, щоб чиновник мав чим підтертись і поставити своє дозволяю чи не дозволяю, бо йому, зі столиці, краще видно наскільки студентам потрібні такі лекції. Також в цікавих країнах, як от Австрія та Німеччина (можливо і в інших) нормальним вважається що після закінчення ВУЗу людина має 2 спеціальності і вони не продаються. Там вже починають робити ставки на особистий і багатогранний розвиток, тіки якщо в 19ст - 20ст освіта була доступна тільки багатим людям, то зараз завдяки інтернету на різноманітнітності курсів розвиватися може кожен, але для цього потрібі величезне бажання та внутрішнє прагнення. Чимало іноземних університетів вже оцифровують свої навчальні курси і вони є чи будуть доступні онлайн безкоштовно чи за символічну плату.
Але це не для наших людей, всі дуже співчувають бідним дітям - як їм тяжко в тій школі, 6 уроків в день, жах просто, а ті злі викладачі вимагають щоб діти вчились. Не можна домовитись, от проблема… І одразу приклад для дитини. Як їм тяжко з 5 класу треба вчити 2 мову, я коли це чую мене просто згинає зі сміху. Мова вже давно не професія, це просто навик, який треба розвивати. І це нормально коли на закінчення школи дитина знає 2-3, дехто 4 мови. Це, не мало не багато, розширить її кругозір та можливості і, о диво, не нанесе її мозку жодної шкоди. Хоча злі язики з правлячої партії і подейкують, що вивчення державної мови пригнічує їх і без того невеликі інтелектуальні здібності, але на такі примітиви не варто рівнятися. Точні науки потрібні – це класно вміти рахувати. Дітей вчать математики, але не вчать логічно мислити, якщо спитати пересічного школяра, що таке дидукція чи індукція, то він подумає куди його послали. «Написання твору – ні не чули, таке тупе заняття…» - діти не вчаться мріяти і фантазувати, і найгірше формулювати та ділитися своєю думкою. До всіх домашніх завдань є готові відповіді, не потрібно думати… копі-пейст процвітає. Вивчення віршів і читання книжок – о боже, яке занудство. Я не можу зрозуміти, чому так тяжко вчитись? Більшість викладачів привчають дітей до того, що вони завжди праві - вчителі несуть беззаперечну істину. Викладач, котрий визнає свою помилку – величезна рідкість. Як казали деякі люди – «в цьому кабінеті є дві думки моя і неправильна». А творчі мислячі діти цькуються однокласниками, бо вони «ботани», вони багато вчаться, якісь неправильні.
Ще один цікавий момент на уроці фізкультури вмирають в 14 років від 5 відтискань чи пробіжки. Що треба зробити? Правильно: заборонити займатись спортом на уроках фізкультури, треба сидіти на лавочках і пити пиво. В школах вже уроків фізкультури практично немає, після школи спортом займаюься одиниці. Древню думку «В здоровому тілі здоровий дух» не знають, чи не хочуть знати, результат однаковий. Людина, яка має постійні фізичні навантаження здоровіша, легше переносить стрес, вміє краще себе контролювати, живе довше. Кожен учень, може стати спортсменом і принести золоті медалі на олімпіаді для своєї країни. Але, воно якось не тойво... навіщо напружуватись.
Закінчуєм школу, далі треба поступити, правда забули молоду людину спитатись чи вона розуміє для чого їй це навчання, що вона планує робити в житті. Чого прагне? Та це деталі, це нікому не цікаво, основне ДИПЛОМ – така собі індульгенція і оберіг, так само як і ікони святих в машинах без подушок безпеки. Куди запхали, туди запхали. Як казав один дядечко: «Давай твого сина пропхаєм в пожежне училеще, потім буде по фірмах збивати пару гривень» - оце життєва ціль, це просто мегамрія, вершина розвитку особистості, вау.
З групи 25-30 людей, якшо вчаться 5, то чудово, решта викручуються як можуть. Більше того, тепер ще стало нормою, що і тих дітей, які вчаться, тлумлять вже викладачі: вимагають хабарів, зрізають бали та інше. Приклад можу навести з власного досвіду:
Захист курсової з менеджменту підприємства (Додатково запитання для чого комп’ютерщику на 5 курсі курсова з менежменту підприємства, замість курсової по профілюючій дисципліні ???)
Тема розрахунок фонду заробітної праці підприємства
Перше запитання викладача:
В: - Хто вам зробив курсову?
Я: - ??? Та ніхто, сам зробив.
В: -Ви не могли на такому рівні зробити курсову! Ви - комп’ютерщик.
Я: ???!!! а чому? Книжка ж є, я робив по книжці. Там все зрозуміло.
В: ви не могли, ви - не економіст. Я вам задам запитання: Питання 1, питання 2
Я: ми цього не вчили, ні на парах ні в методичці з курсової цього не було
В: Нічого не знаю, ви мали це знати 85 балів, до побачення!»
Абсолютно незрозумілий рзультат, якшо я нічого не знаю то чому отримав майже 5?.
Добре, що цей добродій не був в курсі того, що я за 2 дні зробив таблицю в екселі, яка рахує всю його курсову і пів потоку здасть йому однакові курсові тільки з різними цифрами.
На жаль, рідкісним є, коли можна просто вчитися. Я з величезною повагою та гордістю згадую своїх викладачів з кафедри ЕОМ, та інших добрих людей, які ділилися своїми знаннями і могли без проблем прочитати лекцію для однієї людини замість потоку в 130 людей, для котрих результат заключався не в оцінці, а в тому, щоб студенти зрозуміли як взаємодіють об‘єкти, навчитись розуміти складні системи і так далі.
Отже, закінчили ВУЗ чи ВУЗоподібнийПТУ і шукаємо роботу, але нікому нас таких гарних та красивих не треба. От тут зіштовхуємося з реальністю зовсім близько. Є варіант, коли можна піти на роботу, де об тебе витирають ноги, або недалекоглядний шеф вправляється на людях, в чудових американських методиках управління персоналом за зразком Макдональдса. Якраз, коли людина починає шукати роботу, чи є на останніх курсах ВУЗу, вона починає розуміти, що те, що вчили в університеті та школі - це переважно мізерна частка з того, що треба знати, це в кращому випадку, а в гіршому – ці знання просто мертвий вантаж. Далі починається звинувачення системи освіти, держ апарату, суспільства, тобто включається режим жертви - я такий нещасний. Це шлях недалеких людей.
Чим швидше людина зрозуміє, що треба займатися самовдосконаленням, навчатися на різних курсах, як по спеціальності так і для розвитку різноманітних навичок, так званих «софт-скілз», чи ще чогось потрібного, тим краще для людини, тим швидше вона зрозуміє, де вона є зараз і куди хоче йти. В неї збільшуються шанси на успіх і можливість виконання своєї місії на Землі.


Думаю, що тупикова ситуація, в якій опиняєтся більшість людей, доволі зрозуміла. Тепер варто подумати над тим, як з неї вийти.


Наш шалений світ живе дуже швидко. З‘являються все нові і нові проблеми, які не можна вирішити. Те, що держави живуть в перманентних кризах, це вже нікого не дивує. Не за горами загальносвітові кризи. Проблеми не в тому що не має розумних людей – їх  цілі ешелони, система освіти їх випускає безперервно по всьому світу, тисячами, але тут зявляється ще ода проблема: хто сказав що розумна людина з вищою освітою - мудра?
            Як казав Альберт Ейнштейн «Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні на якому її було створено, потрібно піднятись на рівень вище». Тому потрібно не просто вчитися, а постійно розвиватися, маєш шанс – використай його навчись чогось нового. Розвиток включає в себе не тільки вивчення купи фактів по програмі ВУЗу, але і духовну частину,- споглядати, «філософствувати», мріяти, вірити, любити. Людина має бути багатогранно розвинутою і поважати як себе саму, так і весь навколишній світ, не залежно від родинної спорідненості, віку, кольору шкіри чи расової приналежності.
            Подивившись на людей, які досягли світової слави – це переважно люди, які є безнадійними мрійниками і хотіли змінити цей світ. Єдине, що хочу зауважити, я не говорю тут про людей які намагаються підкорити світ через приниження, агресію та стирання цілих націй з лиця Землі.
            Потрібно у всьому шукати зміст, а не форму. Чимало людей хоче вчитись у школі і мати медаль, навчатись в елітних школах, мати дипломи, але не готові працювати для того щоб стати кращими. Більшість з них не розуміють для чого вони вчаться. Насправді, все це не приносить ніяких життєвих девідентів. Люди шукають собі штучні абсолюти, які нічого не означають. За жоден папірець ви не купите душевного щастя чи щирої любові. Так само ви не купите «швидкий» мозок для себе чи дитини. Можна прийняти 150 дискримінаційних законів, але це ніяк не відіб‘ється на добробуті і розвитку людей. Якось мій брат сказав, що «ця система освіти якась дурна», і я його розумію і вважаю, що так є, але потрібно брати з цієї системи все що можна взяти потрібне, ходити на додаткові курси, цікавитися історією - які помилки були допущені раніше, що я можу виправити, як я можу зреагувати краще. Постійно задаватись питанням: що хорошого Я можу зробити для цього світу? Є така гарна приказка «ковыляющий потихонечку по ровной дороге, обгонит всадника сбившегося с пути». Йти по життєвому шляху потрібно усвідомлено. Потрібно мати чітко поставлені цілі, зі зрозумілими індикаторами досягнутих результатів. Треба розуміти чого, куди і коли ти плануєш дійти. Тоді ефективність ваших зусиль різко зростає, бо вони формують однонапрямлений вектор, а не множину хаотично напрямлених векторів.
Всі геніальні речі - прості, кілька днів тому я побачив цікаву схему гармонії, якою хочу поділитись з читачами. Людина впливає на все навколо. В першу чергу треба впливати на себе. Це асолютно не складно, але вимагає постійної роботи над собою.

        Є чотири об'єкти, на яких базується світ. Коли всі ці об'єкти співпрацюють між собою, тільки тоді людина і все навколо гармонійно розвивається. В першу чергу людина - велике Я. Людина працює над собою, росте налагоджує контакти з сім'єю, суспільством та Богом (можна замінити на назву Вищої Сили, яка близька вам). Стрілочки ідуть в обидві сторони оскільки людина віддає свою енергію та сили в кожну сторону і отримує зворотній зв'язок у вигляді інших видів енергії, знань, подій тощо.
На жаль, більшість людей чомусь вважають, що всі їм щось винні. "... я от світ перевернув для  ..., а мені за це сказали всьоголиш дякую", "Я прийшов в Університет, а мене там нічого не навчили", "Я ходжу на роботу, а мені погано платять". В мене питання: А що слабо над собою попрацювати??? Невже вам справді хочеться залежати від всіх і всього навколо?
        Як альтернатива: "Я навчаюсь у ВУЗі і ше на курсах, знаю 4 мови - так цікаво, можу вирішити таку-то проблему людства, об'їхав пів світу, стільки всього бачив!!", "Я навчився того і того, тепер маю цікаву роботу, можу робити її швидше і краще, я є прикладом для колег, поділюся своїми знаннями з іншими" і так далі.
        Я розумію, що легше, а основне приємніше, сидіти в фейсбуці, лайкати когось чи обурюватися на погані новини, чи просто шаритись в неті. Їсти форельку і пити пиво з друзями в ресторані. Гортати журнали для "справжніх чоловіків", з дівчатами та годинниками яких у вас ніколи не буде. Взяти кредит на деу ланос зі спойлером на багажнику, і не забути добряче обмити це з друзями. 64% українців не виїжджали за межі своєї області. Це все так круто!? Та невже? Невже це все, про що ви зможете розповісти своїм дітям? Що корисного ви можете зробити для сім'ї, свого міста, Батьківщини, може, хоча б для цієї невеличкої планети Земля з периферії галактики, га?
         Візьміть все в свої руки. Працюйте і вчіться, не чекайте коли вам подадуть все готове. Змінюйте цей світ на краще. Не вимагайте нічого у відповідь, тоді отримаєте стільки що ще й накриє з головою. Допомагайте іншим. Робіть хоч одну хорошу справу в день. Одну книжку для загального розвитку в місяць. Зробіть план цілей на рік. Зупиніться, зробіть паузу, вдихніть вітер, усміхніться Сонцю. Змініть себе - вчіться шукати можливості, а не виправдання. Перестаньте товаришувати із "Завтра-меном". Робіть все тоді, коли для цього випадає можливість, не треба чекати коли все стане достатньо класно, щоб змінити цей світ, міняйте себе вже, тут і зараз, і світ зміниться разом з вами.


Бажаю Успіхів!
З повагою, Андрій Бандровський

маленьке шведське місто Люнд

Опублікувати дописОтже центральне місто моєї подорожі - ЛЮНД 

Дуже гарне старовинне чудове місто. невелике трохи більше 100 000 населення. Я тут жив цілих 2 місяці. невеличке містечко. основні жителі - студенти. наскільки я зрозумів тут один з найстаріших та найбільших університетів - більше 40000 студентів, в тому числі й ІТ спеціальності. Я довго не міг зрозуміти чуму тут так все гарно збереглося.... а потім вияснив, що Швеція вже 200 років ні з ким не воює. Природа 1 в 1 з Україною, старі затишні часто доступні лише для роверів вулички міста мають свій неповторний чар.

            Шведи казали що мені дуже повезло з погодою... так я за 2 місяці ніразу не сидів всі вихідні дома десь вічно подорожував.. лазив... Переважно в них в цей час дощі.

Часто блукав по місту... просто без цілі... ці старенькі будинки... вулиці з бруківкою... прекрасні парки, в яких чомусь не було жодної поламаної лавки, битих фляшок чи купок сміття, чисті гарно зроблені доріжки... мені дуже подобалось просто ходити по парку чи місту намотуючи кілометри. в цьому маленькому місті кілька паркових зон. через  одну з них я щодня ходив на роботу. крім того тут були автобуси- спеціальні "зелені" які тебе вивозять за місто, де ти можеш зробити собі пікнік чи покататись на ровері, погуляти з собакою.

            Крім того як і всюди в Швеції тут в парках є спеціальні контейнери для собачого лайна і якщо ви біжите через галявину в праку за якоюсь білочкою чи зайцем, то ймовірність вступити в чиєсь лайно такаж як і у себе в дома... тобто близька до 0. Мабуть тому вони часто ходять босі чи в шкарпетках по підлозі офісу чи спортзалу, роздівалки...

            Дуже мене здивувало що шведи їдять гамбургери, але блін не в Макдональдзі а тільки в шведських аналогах Мака.. патріоти-молодці. Мене завели на гамбургер і мій шеф питає: як воно? Я кажу : Крістер, я таку їжу їм 1 раз в рік, сьогодні саме цей день. В них такий фаст фуд доволі популярний, але протягом всього мого візиту кожен день мене тягнули в якийсь ресторанчик... я напробувався страв з кухонь народів світу напевне більше ніж за все своє попереднє життя. Коли я вже сидів в аеропорту Стуруп(виліт на Батьківщину) то зловив себе на тому що абсолютно нормально жую гострий їхній чебурек. До того єдині страви які я посипав перцем – пельмені та бульйон.

            Ще одна річ яка мене просто вбила... я думав шведи з мене собі гонять.. коли сказали що пральна машинка одна для всього будинку і треба записуватись в чергу... БЛЯХА МУХА.. на тиждень на перед ти маєш записатись... не забути... що б попрати свої лахи... це капец... чесно скажу... що в нас я б навіть не ризикнув випрати свої речі де до мене їх пере невідомо хто, але в них це нормальне явище ці спільні пральки. навіть якщо є вулиця з особняків, то на кілька особняків одна така міні пральня. караул. пральні машинки в них люди ставлять дуже рідко - основний аргумент дорого ремонтувати. оце проблеми в людей. Крім того тут дуже класне залізничне сполучення і легко та зручно подорожувати. правда влітає це в копієчку, але кожен вибирає собі що робити :)

            Тим хто любить міста аля Київ тут нічого робити.. скучно :) Це містечко більше нагадує Львів, тіки набагато чистіше та комфортніше. найдешевша квартира, в непристижному районі коштує 800уо в місяць, на місяць чи поденно ніхто здавати  не хоче. 

            Також тут багато спортивних майданчиків, спортзалів, гольф клубів і цілих два басейни на таке містечко. Недалеко є ще один басейн але він вже за містом.

            Якщо є бажання, то є чим зайнятись однозначно.

            Ще таке одне з перших вражень про Швецію - перший мій вікенд, в суботу облазив магазини купив всіляке причандалля до хати. в неділю думав прогулятись містом та й ще по магазинах. 10 година дня на повних парах несусь в місто.... і неначе кадр з якогось фільму - місто порожнє, вимерло і лише вітер ганяє папірці по тротуарах. я просто випав. ні людей ні машин весь центр порожній. виявляється неділя це день такий цікавий – вихідний. вони прибирають, все миють і відпочивають. тіки в обідню пору центр ожив. Хлопаки з Еріксона казали що аналогічна ситуація у кінці липня серпні - коли всі їдуть масово у відпустки - все місто просто вимирає. людей немає.

            Вода кругло добово, опалення чомусь теж не коли кабмін сказав, а коли похолодало, просто і по-людськи.

            У місті є 3 великі будинки - 9 поверхів, може трошки більше :) - студентські гутожитки. решта в основному 3-5 поверхів будиночки, багато особнячків на 2 поверхи на кілька сімей.

            Зразу  межі містапочинаються дачні доміки – це халабуди, я такі робив в дитинстві з друзями,  + пару квадратів городу.. чесно кажучи в мене подвіря більше... І купа шведських прапорів усюди. А Їхній малий прапор – блакитно-жовтий майже як український,  в  нього інакше співвідношення сторін. Було дуже приємно бачити такі прапори... якщо абстрагувтись то не наче я дома J

            Ну і звісно роздільні смітники. Тут багато про що можна говорити. Але хочеться сказати одне : Люди любіть природу. Також система збору петпляшок, пушок, скляної тари. Мега молодці.

            Дороги тут я б не сказав що супер-пупер, але ям не має. Крім того тротуари  та всі дороги з розміткою для пішоходів, роверів та авто. додавши до цього тротуари зі зїздами для інвалідів, вагітних та веломанів... отримуюємо.. задоволення і комфорт. 

В них ще дуже цікаві цвинтарі. неначе якісь язичницькі ритуали там проводять... якщо поглянути на могили - є один великий камінь - це камінь з іменем найстаршого в сімействі, решта плит навколо то рідня. Крім того, як на мене цікави є той факт, що люди в 18хх роках жили 70-80 років. як на мене це дуже багато для тодішніх людей. людей які б вмирали у віці 40-50 років практично не має. Фотки в альбомі з старого цвинтара в місті. ще є новий. я підмітив що він одразу напроти їхньої лікарні - дуже зручне сусідство :)

            Люнд має гарне географічне розташування звідси в столицю Данії –Копенгаген – 1 год, поруч купа цікавих міст які я із задоволенням відвідав. Крім того до столиці Швеції – Стокгольма – 4 год потягом.. хехе. їхнім потягом...

            Мені тут дуже сподобалось і хоча шведи пропонували залишитись, але я сказав що із задоволенням буду приїжджати у відрядження на місяць-півтора.

П.С. за відсутність ком чи інших розділових знаків ногами прошу не копати :)

Я люблю Швецію або 2 місяці на вістрі прогресу

Привіт усім хорошим людям які читатимуть це блог. це такби мовити проба пера.

Вирішив попробувати нову фічу Гугла :)

Але повернімось до теми.

Сталося так що одного чудового вівторка я вийшов на роботу... як завжди сиджу працюю, чайок попиваю, сумно від тих всіх новин на pravda.com.ua, аж тут підходить мій тімлідер та й каже: ти вкурсі що завтра ти летиш в Швецію. Беручи до уваги те що цей блогчитатимуть дівчата.. я не буду наводити діалогів з наступних двох годин, так як вони в основному складались зі всіляких негарних слів.  основна ідея в тому що в замовника горить проект і тре терміново починати працювати. відстрочивши мій політ на 5 днів я пішов додому закінчувати розпочаті дрібні ремонти та роблення стелажа.

чесно скажу що про поїзку взагалі весь час не думав бо мав стільки роботи що руки відлітали..

поки не настав день Х а саме понеділок 1.09.2008... символічно якось.. не наче в школу в Швеції.  Зібрав я свої манатки попрощались з рідними які мене відпровадили аж в аєропорті почались пригоди....

Курятник. в народі більш відомий як Львівський аєропорт. чесно кажучи вражень багато і всі негативні. писати не буду. 

До трапу літака разом з усіма підїхав чоловік на колясці, себто інвалід... нажаль ми ще далеко від цивілізації.. тому спеціалізованих машин для неповносправних в нас не має... двоє хлопців та я,  також нам допоміг капітан літака LOT, занесли його спочатку на літак, а потім і в салон літака. Переліт був чудовий. По прильоті у Варшаву до літака підїхала спец машина і легко та невимушено зняла людей з колясками з літака і всі щасливі почалирозходитись.. Я сказав що мені далі в Копенгаген... ох ці поляки... навіть тут вони своє придумали. виявляється польською не Копенгаген а Копенхага... цирк! мене відправили в якусь кабінку де прикордонник перевіряючи мій паспорт спитався чого я їду до Швеції. на що я сказав що працювати. він щось там почав шуршати листками паспорта, не знаю що там дивитися, мені стало скучно і я сказав що я інформатик... після цієї фрази прикордонник махнув на мене рукою моментально про печатав паспорт і сів далі собі читати книжку.  класно однако :) мені стало тепло на душі :) яка ж оце повага(читай довіра) до моєї професії.

Далі я пішов в чудовий та зручний зал очікування де й просидів 4 години чекаючи на свій літак до Копенгагена. І тут я вперше намахав техніку на території Євросоюзу. справа була так: захотілось мені горячого шоколаду. 

знайшов автомат - чоко = 3.5 злотих... 

я мав тіки євро. написано що можна кидати євро також. 

кинув євро пише сума 3.20... я в ауті офіційний курс 3.7

я йому кажу дай здачу... мені віддає 3 злотих 70 грош здачі.

я назад запихаю 3.5 і мені робить шоколад а 20 грош залишив на память.

ця подію підняла мені настрій і я собі вернувся назад в зал очікування читати документацію про гарячий не наче пиріжок на базарі проект.

Вже в Варшаві розговорився зі своїм знайомим який летів у Данію теж по справах. відбувся обмін інформацією та всілякі цікаві балачки про Данію та відрядження в цивілізовані країни.

Так і дочекались літака і полетіли в довгоочікуваий Копенхахен, кароче місто на воді.

Літаки у них чомусь шумлять менше ніж у нас... чому я так і не зрозумів.. мабуть бензин кращий.. хехе

Карструп- аеропорт біля Копенгагена, чудовий гарний, акуратний середньостатистичний європейський аеропорт. Вразив чистотою, зручністю та відсутністюзажраних митників які намагаються з тебе сколупнути бодай якісь гроші.

Звідти поїзд до Люнду. купив квиток. в касі вибачились.. тому що мабуть я вже не встигну на потяг який відїжджає  через 2 хв, а наступний буде через 10.... бляха... в нас то кудись би тебе послали.. але слова вибач ніколи не почуєш і такої дурості як продаж квитків за 5 хв до відправки потяга припиняється теж не має.

Потяги відносно зручні. я розумію що після цієї фрази в мене може полетіти кілька кілограмі цегли... але ці поїзди дуже класні, але не для нас тут немає полок для бетюгів.Всі сумки пакуються на полки над головами, туди запросто влазять нормальні габаритні сумки для багажу.. Трошки не звичні були чисті зручні сидіння після наших плацкартів гиги. в них чомусь не шумно... і чомусь вони їздять на величезних швидкостях. я перший раз в житті побачив знаки - обмеження швидкості для поїздів 70км\год... але про швидкості далі(Ангельхольм, або історія кількох паровозів)

Було страшно пропустити свою зупинку... так як я навіть приблизно не розумів що там говорять в той динамік... що то така за мова... але потім... потім... десь після 2-3 тижнів я перестав губитись в тій мові і звик до вимови, принаймні, мені потрібних слів. А під кінець відрядження то вже лаха дер з них... але то таке..

В Люнді мене зустріла Петронелла, менеджер ресурсів - себто людей на проектах. Дуже приємно було що мене зустріли і доставили додому. Шведська англійська.... бля.... перші 2 тижні я офігівав від тої вимови. але це ще були цвєточки як мені шведи розказували як велитрейнінги французи англійською... та то взагалі завал... крім того вони говорять іншими словами на ті самі речі... в бесідах по роботі перші 2 тижні було справді важко.. але розібрались якось. все таки говоримо про одне і теж.

Відвезли мене на мою квартиру по дорозі показавши де той офіс. з незвички здалося що місто офігенно велике. але вони просто по місту їздять не більше 50км\год а часто 30.. +обїхали майже все місто. Квартиру прийняв по опісі всі речі були внесені в список - інвентар номер 5, було смішно але вже дико хотілось спати... фірма мені подарувала два комплекти постелі, рушників, гель для душу, рідке мило та гель для начення... причому це було явно з дешевого барахла по 3 рубля за відро, а нормальні фірми аля Nivea, Dove.. приємно здивували. великий респект за такий прийом. і провалився в сон....

Встав зраненька - 7 годин 00 хв..  і став думати як добратись до офісу....  бляха муха... забув... чаю не знайшов... то заварив воду розбавив пів тюбика згущонки, зїв сардінку в томаті і почухав на вулицю... тре шукати план :) довго ішов... аж на решті набрів на зупинку... ну от прийди в нас на зупинку... і шо??? і нічо...  а тут цивілізація тут карта міста з позначкою де ти є, маршрути автобусів через цю зупинку, як вона називається... і вся потрібна інформація що б ти не губився. Спочатку було трохи тяжко..розібратися з їхніми назвами... але вже через 5 хв знайшов офіси і свою хату проклав маршрути та й вирушив у путь.. до дому :) вернувся додому зібрав речі та й потопав на роботу. дорога на роботу займала 20-40хв пішки..  тривалість подорожі залежала від того який в мене настрій :) дорога йшла через парк, тому як ішов і дивився на пташок, білок, зайчиків... то трохи довго виходило. а як не було часу і тре було працюватито йшов швидко... відповідно здавалось що не далеко. далі було багато цікавого і нового. знайшов офіс. здзвонився мене зустріли підписав NDA, дістав картку доступу і пішов розбиратись з роботою. так як робота.. це як не як комерційна таємниця, то писати нічого не буду. напишу основні враження: як на мене забагато мітінгів і замало людей які приймають рішення. у всьому іншому позитив, повний позитив. умови праці такі.. що мені дома про такі залишається тільки мріяти. можу впевнено сказати що фірма турбується про людей - кожні день-два корзина з фруктами, чай(дофігасортів), кава, гарячий шоколад, молоко, сир, масло, хліб, ковбаски, шинки.... і і і і смачний мед. Крім того комфортні умови праці, для девелоперів та тестерів кабінети на 3 людини(працює 2-3 людей)  тишина, хороша потужна техніка, великий стіл, вікна на всю стіну і саме основне дружелюбна толерантна обстановка між людьми. чесно скажу що це вперше відчув що я ПРАЦЮЮ на 100% а може й на 120... якщо це можливо.. .мені хотілось працювати... такого бажання я вже давно не відчував. але мона чесно сказати що все це виключно через запропоновані умови праці. Крім того фірма надає в користування працівників ровери - тобі треба пішов на рецепцію взяв ровер. поїхав приїхав здав ключі і всідовольні. я цей ровер брав на вихідні так як продукти тягати в руках трошки напряжно.

Окремо хочу подякувати компаніїї МТС за її ублюдський сервіс-роумінг... знімання купи грошей невідомо за що, проблеми зі звязком, за СМС які приходять через день... якщо приходять .. і так далі.

ЛЮДИ, якщо ви приїхали в іншу країну купіть собі картку місцевого оператора і буде вам щастя. 

отаким то був початок моєї роботи на фірмі в Швеції. 

Багато що можна писати і розказувати але це все за горням чаю\пива\соку і так далі

загалом можу підсумувати свої враження про Швецію:

- перше що кидається в очі - патріотизм. не на словах. моя держава мій дім, а не місце перебування.  патріотизм - це один з моментів за що я люблю шведів.

- в них все занадто добре. шведи зі мною погодились :) дуже багато що гарантоване державою.

- висока вартість продуктів та квартирної оренди - природнє блокування проживання емігрантів. молодці

- в сімях по 2, також є 3 дитини - відроджуються, молодці.

жарт в тему: середньостатистична шведська сімя має 2.3 дитини. 0.3 - це собака.

для тих хто в танку- собака друг чєловєка.

- продукти в 2-3 рази дорожчі ніж в нас, зарплати вищі раз в 5.

- алкоголь продається тільки в спеціалізованих магазинах, в строго відведений час. молодці. молодь фіг купить цигарки чи алкоголь. в мене теж інколи питали ID.. молодо виглядаю :)

а ціна а ціна... фляшка водки 50уо...   краще вже вином доганятись - 3 літри 150грн.

- порядок купівлі товарів за виробником: Швецьке - якщо не ми то хто(дивись вище - патріотизм); Скандинавське - підтримаймо братні народи; Європейське - ну як нашого нема.. то не вмирати ж з голоду; США, Канада..... та інші звірі - ну хоть інколи треба щось купити.

- чудове почуття гумору. хоча фразу "жрать водочку" вони не розуміли :):):)

- народ дуже дружелюбний, толерантний, цікавий і толковий. мабуть тому що ситі. 

- паталогічно займаються спортом... дивно звучить ... але в мене склалось враження що спортом займаються всі.

- не має поламаних лавок в сквериках, побитих ліхтарів... див п.1... а не те що в нас.. ламають все тільки тому що це можна зробити...

- не витрачають грошей на панти та декорації... а купляють те що тішить їхню теплускандінавську душу :)

і взагалі... фрази "не те що в нас" "а от в нас".. я від цих порівнянь втомився вже через 2 тижні максимум. в них просто все зроблено для людей та їх зручності. а в нас для того що б тебе вибрали у владу. мене ВРАЖАЛО всі 2 місяці наскільки життя може бути комфортним... всього навсього через кілька дрібниць.  наскільки все ВЖЕ продумано. бери користуйся впроваджуй це в себе, але ні... в нас вічно стають на всі граблі на які тільки можна стати. в мене в голові назойливо крутилась фраза "а ви їх дустом не пробували". це про нас...

Так само було і з моєю роботою.. без всяких там мітінгів і обговорень я робив свою роботу якісно, брав на себе відповідальність, це було моментально оцінено і мені максимально сприяли в тому що б я працював і не відривався на якісь дрібязкові проблеми. все для людини, в цих словах насправді так багато.

 Також дуже допомагали в "аклітамизації" такі цікаві факти природа дуже схожа на нашу: дерева, кущі навіть квіти - дуже багато такого самого. це помагає не так сильно сумувати за домом.. кухня дуже схожі страви тіки те що дуже багато клюкви та цибулі, дбають за своє здоровя. молодці.

крім того за час свого перебування познайомився з двома хлопцями з України. Олександр, далі Льоша :) - з Одеси, Андрій з Києва. Один раз зустрілись ппили пиво поли піцу, а з Льошою ми подорожували час від часу, Андрій щось нашої ініціативи не підтримував.

ПОНЕДІЛОК. Понеділок день здоровя! хто на пробіжку, а хто на флобол(туць). дуже класний цікавий активний спорт. за 2 місяці я вже навчився трохи поводитись з тою клюшкою і не тільки бив нею по ногах та руках противників, а й почав забивати :) Збирались всі бажаючі з фірми і скільки було сили ганяли того мяча, крім того це командний спорт, що я думаю чудово впливає на колективну атмосферу.  Шкода що його ще досі не має в Україні. наскільки знаю десь є один майданчик у Києві і це все. Друзі з Еріксона розказували, що в них офісі є свій спортзал де вони грають флобол... в робочий час. хехе. кльово. Як на мене доволі безпечний спорт, який чудово розвиває координацію та реакцію, а такжо там треба дуже багато бігати. навантаження майже як у бадмінтоні :)

Одною з цікавинок цього регіону Швеції - область Сканія, є клімат.... це просто щось з чимось. ВІТЕР, вітер всюди і завжди... він мене замахав цей вітер... приходилось ходити в окулярах... бо це просто капец якийсь як там задуває. Крім того півострів розташований в зоні двох морів... рельєф - полонина... дує цілий день і як не з права на ліво то з ліва на право. Це єдине від чого я ДУЖЕ втомився там... вітер... хай йому грець.

Крім того погода може мінятися миттєво. приклад: ідемо з обіду світить сонечко... так тепло клас, зайшли в офіс, піднялись на 3 поверх тіки сів за компютер - небо вже захмарене, ще 2-3 хв - град розміром з велику горошину так хвилин на 5-7, далі знову сонечко прекрасне та тепле... так могло бути по кілька разів на день. Місце аборигени оповідають.. що в жовтні небо може затягнути хмарами і до квітня вони сонця практино не бачать. як вже писалось вище.. з погодою мені повезло. 

Я б сказав що в них багато гарних та дорогих машин...те що гріє душу :) але смішно спостерігати... як ці монстри з 4-6 літровими серцями зриваються на зелений сигнал світлофору, з шаленийм свистом-шумом-гуркотом розганяються до 50-60км\год а далі різко скидають газ і з рівномірним тихим шопотом свого двигунця продовжують свій шлях, бо більше НЕ МОЖНА!!!. Це було дико для мене перші дні... коли я переходив дорогу.. а водії Лотусів, Мустангів, Ламбоджині, Порш ряд може бути дуже довгий, зупинялись і мене пропускали. та у нас та у нас... ех... всі і так все знаєте. Шведи такі ж люди як і ми - теж порушують правила, але це тільки тоді коли він не становить загрозу для інших учасників руху. толеранція і повага - запорука доброго життя та безпечного дорожнього руху. роверисти як і пішоходи- таке враження, що це каста недоторканих. всі автомобілі їх пропускають, а жінка з коляскою - це якись особливий вид, їм взагалі все пофіг їде як потяг, всі мають обходити, обїжджати, уступати. мене пару раз чуть такі дамочки не збили, я вже потім на них більше звертав увагу. 

Хай пробачать мені польські мої друзі, але я мушу сказати шо зі шведами працювати набагато комфортніше ніж з поляками. якби ця поїздка була рік тому, то думаю я б без проблем залишився тут на рік другий попрацювати. Зараз вже не хочу, але це виключно через особисті причини. 

В офісній будівлі є ліф, але там написано щось тіпа "якщо можеш ходи пішком- ходи :), особливо - не їдь ліфтом в низ"... як згадаю свій рідни5 корпус і тих глупих клоунів які запихаються в ліфт і ще й ламають його, далеко ми від цивіліації... однозначно.

Крім того багато що зроблено для туристичної привабливості:

- реставрують, а більшість відреставровано,  будинки, млини, та інші споруди цікаві для туристів. 

- турист центри, часто на вокзалах + якщо міст велике то ще пара в місті. де тобі любязно безкоштовно нададуть детальні правильні карти з визначними місцями, готелями та кафе, та дадуть відповідь на купу запитань. Ці безкоштовні карти значно полегшуали моє пересування.

- зручна зрозуміла та комфортна транспортна система. молодці. хоча мушу сказати що для середньостатистичного жителя України досить дорого, хоча... Є така умова, що якщо твій потяг чи автобус кудись запізнився більше ніж на 20 хв і ти не встигаєш вчасно на бізнес зустріч чи літак, то залізниця береться відшкодувати всі твої витрати на таксі або повертає до 600 корун(зараз крона впала це майже 80уо) за квиток літака.

- існує система дисконтних тур квитків. 

Також цікавим є те, що держава контролює обмін валюти - кантори це кілька штук на місто. Але усюди крім малесеньких продуктових крамничок можна розрахуватись карткою.

Мені тут сподобалось :)

далі... далі крутимо педалі..  я розкажу про міста де я бував і свої враження про них. Шведи радо ділилися цікавою інформацією про цікаві місця куди можна поїхати. А я мотав усе на вус та подорожував :) але про це вже згодом :)